Ярема Петрович Гоян - директор видавництва „Веселка”.
     Народився у переддень свята апостолів Петра і Павла – 11 липня 1940 року в с. Долішнє Залуччя (або, як його здавна називають, Залуччя над Черемошем), що біля стародавнього Снятина на Івано-Франківщині, у хліборобській родині Петра Васильовича і Олени Іллівни Гоянів.
     Світлу пам'ять береже Ярема Гоян про своїх родичів, які відійшли у вічність. У своїх творах „Мамина вишня” і „Молитва з дитинства” (книжки „Воскреснемо!” і „Присвята”) називає їх „Земними святими”. Його батько –  Петро Васильович – був депутатом Народних зборів Західної України у Львові (1939), воював на фронті, завідував сільським клубом і бібліотекою, створив сільський театр і хорову капелу. Дружина – Олена Богданівна – закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка (хімік за фахом), працівник інститутів Академії наук, автор багатьох розробок з фізико-хімічної механіки матеріалів. Син Олександр – журналіст, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри радіо і телебачення Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Син Ярема – журналіст, працює в рекламній фірмі „Янко”. Росте онук Арсен, який любить книжку і малювання.
      Ярема Петрович виріс у рідному селі, вчився у сільській семирічці, закінчив середню школу імені Василя Стефаника в Снятині (1956), працював у колгоспі (1956-1958) та дописував до районної газети, брав участь у роботі літоб'єднання, пробував своє перо в журналістиці й художній творчості.
     Рання проба пера переросла для Яреми Гояна в справу всього життя – він понад 40 років плідно працює у царині мистецтва українського слова. Розпочавши творчий шлях журналіста в районній газеті „Колгоспник” (тепер – „Голос Покуття”), Ярема Гоян пройшов велику школу в оволодінні мистецтвом слова: факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, редакції обласних і республіканках газет.
     Свою творчість Ярема Гоян присвячує людям, серед яких він виріс, рідній землі, про яку пише з великою любов'ю, оспівує мужність і красу народного характеру, передає читачеві особисті життєві враження, що глибоко запали в душу. Він – автор повістей та оповідань „Вогні яворові” (1984), „Перстень верховинця” (1989), художніх оповідей „Рушники” (1975) і „Славичі” (1979), краєзнавчих нарисів „Львівщина” (1982), „Моршин” 1973) і „Немирів”(1977).
     Вагомим здобутком у творчому доробку Яреми Гояна є художні повісті й новели, повісті-есе про видатних діячів української культури, що віддали себе на жертовний вівтар задля воскресіння України. Письменник словом любові огортає такі вершинні постаті в історії нації, як Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Маркіян Шашкевич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Юрій Федькович, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний. Щиро пише Ярема Гоян про діячів культури, з якими його зводила доля. Це – письменник Олесь Гончар, художники Олена Кульчицька, Марія Приймаченко, Василь Касіян, Михайло Дерегус, композитори Станіслав Людкевич, Микола Колесса, Анатоль Кос-Анатольський, Платон Майборода, актори Наталя Ужвій, Анатолій Мокренко, Богдан Ступка, а автор з любов'ю пише про великих синів і дочок рідного Українського народу, які жили і живуть для України, присвятили їй своє життя. Письменницькі есе склали книжку „Присвята” (2001).
    Особливе місце в літературно-мистецькій діяльності Яреми Гояна займає життєпис видатного українського митця, академіка, лауреата Шевченківської премії, Героя Соціалістичної Праці, народного художника України Василя Ілліча Касіяна.
     Подією в незалежній Україні стало академічне видання „Кобзаря” („Веселка”, 1998) з ілюстраціями Василя Касіяна і художньо-науковою публікацією і Шевченкіану. Своєрідною книжкою в українському книговиданні стали публіцистичні есе Яреми Гояна „Воскреснемо!”, ілюстровані унікальними творами графіки Василя Касіяна („Веселка”, 2000). Це книжка, яка виросла з кореня роду: Ярема Гоян – небіж Касіяна, син його рідної сестри Олени, тож у книжці поєднане письменницьке слово і живий графічний касіянівський штрих.
     Літературно-публіцистична і мистецька творчість Яреми Гояна відзначена Національною премією України імені Т. Шевченка (1993) за повість „Таємниця Лесикової скрипки” та іншими літературними преміями – Олени Пчілки, Марка Черемшини, Івана Кошелівця, Ярослава Галана.
     Значний вклад зробив Ярема Гоян в українське книговидання, зокрема, у випуск книжок для дітей як головний редактор і директор видавництва „Веселка”, яка на сьогодні є лідером у творенні дитячої книжки.
     Указом Президента України йому присвоєно почесне звання „Заслужений діяч мистецтв України” за вагомий особистий внесок у розвиток книговидання і поліграфії та з нагоди відзначення 1000-ліття літописання і книжкової справи в Україні.
     Ректор і Вчена рада Української академії друкарства за видатні заслуги в галузі видавничої справи та культури присвоїли Яремі Гояну ступінь „Почесний доктор” і вручили диплом під №001 (1999).
     Ярема Гоян веде значну громадську роботу. Він обраний членом Ради Націольної спілки письменників України, неодноразово обирався членом Центральної управи Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Т. Г. Шевченка. За підтримку та реалізацію національної ідеї, вагомий особистий внесок у розвиток українського книговидання, подвижницьку культурно-просвітницьку діяльність, громадську активність у справі утвердження й побудови української держави нагороджений дипломом Почесного члена товариства „Просвіта” і медаллю „Будівничий України”. Багато років Ярема Гоян очолював журі літературної премії імені Лесі Українки, нині – голова журі премії імені Олени Пчілки, яку 10 років тому заснувало видавництво „Веселка”.