Баба, ягня та вовк
Болгарська народна казка
Жила собі одна баба і мала вона одненьке ягня. Кожного дня вона ходила рвати для нього зелену травичку та поїла його холодною водичкою. Коли поверталася додому, гукала біля воріт тоненьким голосочком:
– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!
Почув вовк, що має баба ягнятко, прийшов до воріт та й почав гукати грубим голосом:
– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!
Ягня йому й каже:
– А подай-но сюди свою ногу, нехай я побачу!
Вовк подав свою лапу. Ягня тоді й каже:
– Ніжка моєї баби не волохата, голосок тоненький; ти не моя баба!
Вовк пішов, зігнув цвяха і стис ним своє горло; потім поголив ногу, повернувся до ягняти і почав гукати тоненьким голосочком:
– Ягнятко, малятко, відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!
Ягнятко каже:
– А подай но сюди свою ногу, нехай я побачу!
Вовк подав свою ногу. Ягня бачить, що нога гладенька і голосок тоненький, відчинило йому і вовк його схопив.
Прийшла баба і почала гукати:
– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!
Ягня не відповідає. Баба виламала засув, ворота відчинилися і що бачить: за ворітьми лежать кісточки ягняти!
Тоді баба покликала всіх тварин і каже їм:
– Хто наважиться ковтнути тліючу вуглину, візьму того за кума!
Ніхто не зголосився, тільки вовк спокусився стати кумом, тож він знайшов велику розжарену вуглину і ковтнув її! Припалювало його, та він терпів. Всі йому казали:
– Тепер ти кум!
Баба викопала глибоку яму, наклала в неї вогню і поклала згори одну дошку, і запросила кума вовка сісти на дошці. Вовк посидів трохи, але дуже вже йому припікає то він і каже:
– Пече, кумасю!
Та йому відповідає:
– Пусте, куме, пусте! То дошка нагрілася на сонці, воно й припікає!
Той ще трохи посидів, але ще більше припікає, то й каже:
– Пече, кумасю!
І навіть не зглянувся, як дошка прогоріла і вовк впав у яму.
Баба cхопила великого дрючка і почала лупцювати вовка, примовляючи:
– Як, куме, ягня? Як, куме, ягня?
І лупила вовка доти, доки не вбила.
| 
