Братик Амбе й братик Рамбе
Індійська народна казка
В одному великому будинку жив кіт, а в будинку було багато мишей. Кіт ловив мишей, їв їх і жив привільно. Пройшло багато часу, кіт постарів, і важко йому стало ловити мишей.
Думав він, думав, як бути, і, нарешті, придумав. Скликав мишей і говорить:
- Миші, миші, от навіщо я покликав вас. Зізнаюся, зле я жив і вас кривдив. Соромно мені, хочу перемінитися. Не стану вас торкати. Бігайте собі на волі, а мене не бійтеся. Жадаю від вас одного: щодня двічі проходите повз мене одна за інший і кланяйтеся мені, а я вас не трону.
Обрадувалися миші, що не буде їх торкати кіт, і з радощів погодилися. Сів кіт у куті, і стали миші одна за іншою проходити повз нього: проходять і кланяються йому. А кіт сидить сумирно.
От остання миша стала перед ним і поклонилася, а він - цап! - схопив її й з'їв.
А інші миші вперед пішли й нічого не помітили. Так вони ходили щодня , по двох разу. Кіт спокійно з'їдав двох мишей і був задоволений своєю хитрістю.
Але серед мишей було двоє друзів - Амбе й Рамбе. І от Амбе й Рамбе помітили, що мишей усе менше стає. Стали вони думати й вирішили, що щораз , коли миші будуть проходити перед котом, Рамбе піде першим, а Амбе останнім.
Пройшов Рамбе, низько поклонився котові, а потім голосно покликав:
- Братик Амбе, де ти?
Амбе з кінця відповідає:
- Тут я, братик Рамбе.
І так вони все перегукувалися, поки все миші не пройшли мимо.
Розсердився кіт, але не посмітив торкнути Амбе, поки його кликав Рамбе. Сердився, сердився - і ліг спати голодний.
На інший день знову те ж: кличе Рамбе, а Амбе йому відповідає. Знову побоявся кіт торкнути Амбе й знову ліг спати голодний.
На третій день проходять миші повз кота. Кличе Рамбе:
- Братик Амбе, братик Амбе, де ти?
- Тут я, братик Рамбе, тут я! - відповідає Амбе, а сам дивиться в обоє, чи не стрибне кіт.
Роз'ярився кіт, кинувся на Амбе. А того й сліду нема, та й миші все розбіглися: побачили, що кіт - ошуканець й їм від нього лихо.
Поховалися в нори й не виходять відтіля до кота-ошуканця.
А кіт ні одну мишу піймати не може. Худнув, худнув та й пропав.
І котові кінець, і казці кінець.
| 
