|
Лисиця та заєць Російська народна казка
Жили лисиця та заєць. У лисиці була хатинка крижана, а в зайця луб’яна.
Прийшла весна ясна – лисиччина хатинка водою стекла, а заяча стоїть як і була.
От лисиця попросилася до зайця переночувати та його з хатинки й вигнала. Залізла на піч і лежить. А зайчик іде лісом і плаче. Назустріч йому собака:
– Гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?
– Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене й вигнала.
– Не плач, зайчику! Я тобі допоможу.
Підійшли вони до хатки. Собака загавкав:
– Гав, гав, гав! Іди, лисице, геть!
А лисиця йому з печі:
– Як вистрибну, як вискочу, полетять шматки по всіх закутках!
Собака злякався і втік. Іде знову зайчик лісом і плаче. Назустріч йому ведмідь:
– Чого, зайчику, плачеш?
— Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала!
– Не плач, я тобі допоможу!
– Ні, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, і ти не виженеш.
– Ні, вижену!
Підійшли вони до хатки. Ведмідь як заричить:
– Іди, лисице, геть!
А лисиця йому з печі:
– Як вискочу, як вистрибну, полетять шматки на всі закутки!
Ведмідь злякався і втік! Іде знову зайчик, плаче. Назустріч йому бик:
– Чого, зайчику, плачеш?
– Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала.
– Ходім, я тобі допоможу.
– Та ні, бичку, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, ведмідь гнав – не вигнав, і ти не виженеш.
– Ні, вижену!
Підійшли вони до хатки. Бик як зареве:
– Іди, лисице, геть!
А лисиця йому з печі:
– Як вистрибну, як вискочу, полетять шматки по всіх закутках!
Бик злякався і втік. Іде знову зайчик, плаче ще дужче. Назустріч йому півник з косою:
– Ку-ку-рі-ку! Чого, зайчику, плачеш?
– Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала.
– Ходім, я тобі допоможу.
– Та ні, півнику, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, ведмідь гнав – не вигнав, бик гнав – не вигнав, то де вже тобі вигнати!
– Ні, вижену!
Підійшли вони до хатки. Півник лапами затупотів, крилами залопотів:
– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!
Лисиця почула, злякалася й каже:
– Взуваюся…
Півник знову:
– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!
Лисиця знов говорить:
– Одягаюся…
Півник утретє:
– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!
Лисиця як вибігла, півник як махне косою – насилу вона втекла! А півник із зайчиком стали собі жити не тужити в луб’яній хатинці.
| |
