Бiблiотека  Хотiвського академічного ліцею
імені Левка Лук'яненка
  

Адреса: 08171, Київська обл, Обухівський р-н,
с. Хотів, пл.Паширова,1                       
E-mail:  bibl-hotivnvk@ukr.net                              





Меню сайту

Категорії розділу

Оголошення [22]
Знаменні дати [121]
Масова робота [15]
Всеукраїнський місячник бібліотек [9]
Тиждень дитячого читання [1]
Акції [1]
Виставки [38]
Проекти [6]
Віртуальні подорожі [2]
Замовлення підручників [4]
Вчителям [26]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Недоумкувата дружина
Арабська народна казка

Жив собі чоловік, і мав він недоумкувату дружину. Щоразу, як давав він дружині мідну монету, вона не витрачала, а складала монету до монети, аж поки назбирає їх двісті.

Якось побачила жінка, що сусідка наділа нові сережки. Тоді вона й каже чоловікові:

— Візьми оці двісті піастрів і купи мені за них сережки!

Узяв чоловік гроші й поклав до кишені, пообіцявши:

— Добре, жінко, завтра неодмінно куплю тобі сережки.

А наступного дня вранці пішла вона до сусідки й попросила :

— Будь ласка, сусідонько, проколи мені вуха: ввечері чоловік принесе мені сережки!

Сусідка розсміялася, бо знала, що той нізащо в світі не вволить її бажання.

Тоді жінка сама почала проколювати собі вуха, прововтузившись отак цілісінький день. А ввечері, як повернувся додому чоловік, вона й питає:

— Чоловіче мій, а де ж сережки?

— Не питай,— каже чоловік.— Я довго думав і надумав купити тобі щось інше.

— А що саме? — спитала жінка.

— Я вирішив, що сережок не було б на тобі видно, бо їх закривали б коси. Краще я куплю тобі браслета. Його буде всім видно.

— Гаразд, чоловіче! — погодилася жінка.

А вранці, вставши з ліжка, вона пішла до сусідки та й каже:

— Сусідонько, мій чоловік, усе обміркувавши, вирішив, що одне краще за інше.

— А що саме? — не зрозуміла сусідка.

— Він вирішив, що сережок не буде видно. Замість них він купить мені браслета.

Сусідка знову розсміялася. Але жінка не второпала, в чім річ, і побігла додому.

— Я зараз,— сказала, роззирнувшись,— подістаю всі свої сукні й повідрізую на них рукави, щоб видно було браслета на руці.

Принесла недоумкувата всі свої сукні та й повідрізала рукави. А коли ввечері повернувся додому чоловік, вона спитала його:

— Чоловіче мій, а де ж браслет?

— Не питай, жінко! — мовив чоловік.— Довго зважував я і вирішив, що одне краще за інше.

— Що саме? — запитала жінка.

— Я надумав, що ліпше нам купити замок. Він кращий, ніж браслет, бо в ньому ми можемо жити.

— Правду кажеш, чоловіче,— згодилася й на це жінка. А вранці, як і щоразу, чоловік пішов з дому. Жінка підвелася трохи пізніше й почала гукати до сусідів:

— Сусідоньки, нехай щастить вам, як і нам! Бажаю вам вибратися з найманих квартир та жити у власних домах!

Зареготали сусіди. А вона тим часом заходилася виносити з кімнати меблі та інше добро, аж поки хата спорожніла. А перехожі, бачачи речі, що валялися на дорозі, брали, хто що хотів.

Настав вечір. Але чоловіка все не було. І вирішила недоумкувата:

— Піду йому назустріч!

Зачинивши вікна спорожнілої хати, заткнула водостічну трубу, аби не витікала з хати вода, й відкрила кран. Кімната наповнилася водою. Недоумкувата принесла до хати колоду, опустила її на воду, а сама сіла верхи і плаває по хаті. Плаваючи, примовляє:

— Пливіть, кораблики, до самісінького моря, туди, де мій чоловік!

Повернувшись додому, чоловік постукав у двері. Почувши стукіт, вона відчинила двері, і з хати ринула вода. Він спитав:

— Що це, жінко?

— Я пливла тобі назустріч,— пояснила недоумкувата,— бо ти не приходив додому!

— А де ділося добро та меблі з кімнати? — спитав чоловік.

— Я винесла все у наш замок! — похвалилася дружина.

— Ану покажи, де ти все поскладала!

Вийшли вони надвір, але там нічого вже не було.

— Невже можна жити з недоумкуватою жінкою? — спитав сам себе чоловік і вигнав її. А сам одружився з іншою та й зажив щасливо.

Пошук

Завітайте до нашої бібліотеки!
Ми знаходимося тут:



Архів записів
Форма входу


Copyright MyCorp © 2024