Казка В.Сухомлинського  "Півень"

     Ходить півень-молодець, на голові гребінець. Ніс гостренький хоч куда, а під носом борода. Ніс у півня долотцем, хвіст у півня колісцем. На хвості має узори, а на ногах у нього шпори. Шпорами півень порох розгрібає, курей з курятками скликає:
— Курочки-хазяйки! Пістренькі, рябенькі, чорненькі, біленькі кудкудакочки! Збирайтеся з курятками, курочками і півнятками! Я вам зернятко знайшов! Ось яка моя любов.
Кури з курятками збирались, розкудкудакались, посварилися і зернятком не поділилися.
Півень-когутик непорядку не любить, зараз рідню помирив: цю за хвіст, ту за дзьоб, сам зернятко вхопив, з'їв, на пліт підлетів, крилами замахав, на все село закричав: "Ку-ку-рі-ку-у!"