Вірші про весну
ДЕ ПОДІЛАСЯ ВЕСНА?
Диво дивне, дивина —
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з'явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
Л. Цілик
ВЕСНА
Чути перший гуркіт грому,
Лине ластівка додому.
Ручаї туркочуть сині,
Абрикос цвіте в долині.
Перша бджілка вилітає,
Красне сонце прославляє
Сонце тепле, як яєчко
У пташиному гніздечку.
Г. Вієру
ВЕСНА
Ще тиждень тому завірюха
Ночами синіми мела.
Хапав мороз дітей за вуха,
А зараз глянь — весна прийшла!
В річках тепло ламає кригу
Та підтопляє береги.
На пагорбах уже відлига
І все радіє навкруги!
Весна святкує перемогу —
Раніше сонечко встає!
Струмок знайшов собі дорогу
Цілющу воду всім дає!
Всю землю красно заквітчала
Природі стало не до сну!
Там, де нога її ступала, —
Вітали дівчину-весну!
О, весно, весно незбагненна!
Осанну все тобі співа!
Знаю точно, що для мене
Не закінчилися дива!
С. Гордієнко
ВЕСНЯНІ КВІТИ
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!
О. Пчілка
ВЕСНЯНІ КВІТИ
Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать,
І малятам захотілось
В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти
Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти
У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва
І чарує зелен-гай.
О.Роговенко
ЧАРІВНА ПОРА
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі...
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов'ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
Т. Корольова
ВЕСНА
Я дивлюся у віконце,
А мене лоскоче сонце:
«Мамо, глянь, іде сніжок,
Де мій теплий кожушок?»
«Так, мій любий, не буває,
Сніг у травні не літає,
То вишневий білий цвіт
Облітає тихо з віт.
Бачиш, сонце землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Чуєш, пташечки співають
І веснянку викликають».
Ой який чудовий ранок!
Вийду з мамою на ґанок,
У струмочку біля хати
Буду човники пускати.
О. Роговенко
ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ...
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте...
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».
О. Олесь
ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
М. Сингаївський
КОНВАЛІЇ
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
М. Познанська
ЖУРАВЛІ
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис...
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі...
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
О. Олесь
ВЕСНА
Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.
На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.
А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.
Розквітають в луках квіти,
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде...
За весною літо йде!
Н. Забіла
* * *
Гріє землю сонечко,
Ніжно примовляє:
Прокидайтесь, квіточки,
День весну стрічає!
Просинайся, річечко,
Посміхнись, струмочку
Затанцюй нам гопака,
Дощику - дзвіночку!
Розливайся радісно
По землі, проміння,
Покривай сади й луги,
Весняне цвітіння!
Н. Гуркіна
| 
