Неопалима Купино! Моя бібліотеко!
Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!
У залі розміщена розгорнута книжково- ілюстративна виставка
«О, Книго! Пресвята богине!
Народу й роду берегине!»
Слайд 1. (Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, який тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому Біблія, свіча. Звучить легенька музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає)
Читець: ( із-за лаштунків)
Слайд 2.
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива,
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осінньо – ніжна мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
Слайд 3.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І не дає спокою…
У тиші Храму Книг той перегук –
Це світ краси, народжений тобою.
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
Слайд 4.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудросте, захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)
Слайд 5.
Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть і зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято
Слайд 6.
Сьогодні особливий день для тих,
Хто книгу любить, поріднився з нею,
Хай осяває нас щасливою зорею!
Сьогодні свято – День бібліотек!
Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі – хранительці цього надземного скарбу.
(З палацу виходить дівчина в українському одязі з вінком живих квітів на голові)
Слайд 7.
Книжкова Муза:
Якщо забракне серцю таємниць,
Слайд 8.
Захочеш доторкнутися святого,–
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Слайд 9.
Торкнися книги – джерела усього.
Її думки, її цілюща мова
Знаходять місце в кожному із нас.
Ніхто не зможе погубити слово:
Не змиє дощ і не потопче час.
Її рядки розтоплять в серці кригу;
Лунає в них той солов’їний спів,
Що нам дарує й відкриває книга
У кожній літері її повчальних слів.
В її устах шумить і гра діброва,
Сміється небо і щебече птах.
О, як рятує нас книжкова мова
Своєю мудрістю на білих сторінках.
Ведучий 1:
Слайд 10. Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
Ведучий 2:
Слайд 11. Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія.
Ведучий 1: Із книгою навіки поріднися,
Хай буде книга, як насущний хліб.
Криниця мудрості — черпни з тої криниці
Снаги, що в серці залишає слід.
Слайд 12.
Вона прекрасне вміє віщувати,
В житті відкриє обриси нові.
І спрагу думки може тамувати,
Як спрагу ниви краплі дощові.
Вона нас кличе в далеч яснозору,
Вона порадник, вірний мудрий друг.
І недарма в житті завжди йдугь поруч
І книга, й плуг...
Ведучий:
Слайд 13.
Для мене книга – світло дня,
Для мене книга – зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі…
Без книги я не проживу
Вже, як без вирію лелека…
Я і крізь вічність проживу
В отім святім – бібліотека…
Ведучий:
В енциклопедіях знайду
Для вас усі найкращі гасла
І з ними у серця прийду,
Щоб свічка помислу не згасла.
Бо книга – то і світло дня,
Бо книга – то і зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі…
(Виконання пісні «Коли у тебе вільна є година) Слайд 14-29
Ведучий: А зараз ми хочемо запросити вас разом із нами здійснити подорож в історію становлення книговидавництва та бібліотечної справи.
(На сцену виходить фараон у хітоні з білого простирадла з жовто-золотистими краями й поясом, у легкому взутті, з обручем на голові у вигляді золотої кобри. В руках у нього - згорток, що імітує книгу-папірус з ієрогліфами).
Слайд 30.
Фараон.
Є у мене для душі аптека -
Так у нас всі звуть бібліотеку.
Так, я фараон, я цар царів, так, як читач,
Я жодну книгу ще не дочитав, хоч плач.
Приспів (розмотуючи папірус):
Ну хто придумав ці папіруси згортать?
Не вистачає нервів книгу розмотать.
О, як час прийде мені у вічність відлітать,
Можливо, там ці книги зможу дочитать.
Тож хай раби всі ці папіруси зберуть
І в саркофазі їх зі мною покладуть...
(Залишається на сцені. Виходить чоловік в сутані монаха з великою книгою в руках, обшитою "шкірою", обкованою цепом з великим замком, гусячим пером у правій руці)
Слайд 31.
Монах.
День і ніч гну спину над книжками.
Все пишу і лину вдаль думками:
О, навіщо я пішов в монахи? Якби знав,
То б краще дівчину красиву покохав.
Приспів:
Із книг я копії знімаю день у день.
Рука вже терпне, і перо от-от впаде.
О, якби мирянином я був, одну б продав
І дім з землею за ті грошики придбав...
Я б краще дівчину красиву покохав
І з цими книгами я б клопоту не мав.
(Залишається на сцені. Виходить чоловік із сірим під срібло обручем на голові, у темному фартуху, з бородою. В руках у нього шрифт або книга "Апостол").
Слайд 32.
Першодрукар Іван Федоров.
(звертаючись до Фараона та Монаха).
Щоб не терпли спини вам і руки,
Щоб припинить страждання ваші й муки
(до глядачів),
Щоб кожен з вас сьогодні книги міг читать, -
Придумав шрифт я і друкарський свій верстат.
Приспів:
Бібліотека, друже, це життя твоє.
Бо вчення світло і натхнення всім дає.
O! нащадку любий, ти цінуй наш труд важкий,
В бібліотеку йди, бери собі книжки.
Й коли сідаєш книгу мудрую читать,
Ти не забудь нас словом вдячності згадать...
(Ідуть зі сцени).
Слайд 33. Вірш «Книга»
Ведучий:
Народна мудрість говорить: „Одна книга тисячі людей навчає”.
Ведучий:
Слайд 34.
І справді, побутує в народі легенда про книгу. А йдеться в ній про те, що було у батька три сини. Перед смертю він роздав кожному синові по книзі і сказав, щоб кожен з них розпорядився книгою на свій розсуд, а після того, щоб посадив на могилі батька по жолудю.
Ведучий:
Поховали батька… Старший син продав свою книгу і купив щось для господарства. Середущий син поставив свою книгу на видне місце. А менший пішов з книгою по людях, давав їм читати книгу, або ж сам її читав.
Ведучий:
Пройшов час. Жолудь старшого сина зігнив і пропав, середущого – дав кволий паросток, а із жолудя молодшого сина почав швидко рости гарний дуб.
Ведучий:
Слайд 35. Минуло багато зим і весен, а мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні паростки. Ті знання передавались із покоління в покоління, збагачувались новими.
Ведучий:
Слайд 36.
Напружена тиша читального залу –
До вічності сталий пароль.
І в тиші отій кого ж нас не спіткало
Сплетіння і прагнення доль.
Ведучий:
Тут книги розумні спокійні живуть
У тихій величній світлиці.
А двері широкі відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці…
Ведучий:
Слайд 37.
Стародавні мудреці говорили: „Книга – це мудрість минулих поколінь”.
Відомо, що у світі перші бібліотеки з’явилися дуже рано – у VI ст. до н.е. у Стародавній Греції і Римі.
Ведучий:
Серед найдавніших і найбільших бібліотек світу називають Александрійську бібліотеку Слайд 38. (ІІІ ст. до н.е., її фонд становив понад 500 тисяч сувоїв); бібліотеку в м. Пергамі Слайд 39. (ІІ ст. до н.е., 200 тисяч рукописів), Слайд 40. Константинопольську (VIІІ ст. н.е., 120 тисяч рукописів), ін.
Ведучий:
„Духовні ліки”, – говорить зроблений три тисячі років тому напис при вході в бібліотеку Рамзеса ІІ. Народи Ближнього Сходу називали бібліотеки „храмами мудрості”, „домами порад і настанов”, „майстернями розуму”.
З палацу виходить Книжкова царівна)
Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.
Слайд 41.
Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і Марії Пилипівни нема. І вчити математику не треба. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…
Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.
Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?
Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?
Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Слайд 42. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.
Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.
Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Слайд 43. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм. Слайд 44.
А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукована 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.
Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. Слайд 45. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.
Книга: Всезнайку, ти просто молодець. А що ти знаєш про українську книжку? Може, кому і не відомо, що цього року виповнюється 1018 років літописання в Україні.
Незнайко: Твоїй пра – пра – пра -.. бабусі 1018 років?!!! Ну і дива!!!
Знайко: Так, Незнайку, 1018 р. У нас у школі всі діти знають про мудрого чоловіка на ім'я Нестора літописця. Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як „Повість минулих літ”, „Галицько – Волинським літописом”, рукописним Рейнським Євангелієм, Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава 1073 р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р. та ін.
А ще Україна пишається рукописною книгою, написаною руською княгинею Євпраксією (онукою Володимира Мономаха). Її книжка – це своєрідна енциклопедія лікарських знань 12 ст.
А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!
(Вибігають)
Слайд 46. (Виступи учнів)
Ведучий: А Вас, шановні наші читачі ми завжди з радістю чекаємо:
Бібліотека – море книг,
Бібліотека – храм науки…
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки!
Вони – це згусток давнини,
Вони прийшли із давнини,
Як наша виспівана мова.
У них – боління тих людей,
Кому за біль – добро народів.
У грізній сутичці ідей
Вони бажали добрих сходів…
То ж не минайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки:
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки.
Презентація бібліотеки під виконання дітьми пісні «Бібліотека» - Слайди 47-60
Ведучий: Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!
|