Жан Батіст Мольєр (1622-1673),

французький драматург, актор, творець класичної комедії, режисер

     Жан Батіст Мольєр (поетичний псевдонім Жана Батіста Поклена) народився 15 січня 1622 р. в Парижі в родині придворного шпалерника й мебляра. Батько сподівався, що син успадкує його ремесло і звання. Жан Батіст учився в парафіяльній школі, із дитинства захоплювався театром.
1636 р. Батько віддає сина до Клермонського колежу. Це був один із найкращих навчальних закладів Франції XVII ст. Жан Батіст вивчав латину, юриспруденцію, захоплювався філософією.

1641 р. Закінчивши Клермонський колеж, Жан Батіст на вимогу батька вступив до Орлеанського університету, отримав диплом юриста, що давало йому можливість займатися адвокатурою. Проте сподівання старшого Поклена виявилися даремними — його син не став адвокатом, а пішов у актори.

1643 р. Разом із друзями Жан Батіст засновує театр і приймає псевдонім — Мольєр. Театр назвали «Блискучим театром». Але спроба завоювати сцену в столиці була невдалою. У трупи не було ні досвіду, ні репертуару. До того ж до Парижа було запрошено італійську трупу, із якою «Блискучий театр» конкурувати не міг. Трупа театру вирушила в подорож Францією.

1645-1658 pp. Упродовж 13 років Мольєр працював у складі мандрівної трупи комедіантів, виконуючи комічні ролі. За ці роки добре пізнав народне життя, осягнув характер думок людей, їхню психологію, інтереси, мову. Саме в цей період у Мольєра розкрився талант драматурга. Бідність репертуару трупи змусила його взятися за перо. Спочатку переробляв італійські фарси, пристосовуючи їх до французьких умов. Потім почав уводити в них оригінальні елементи, згодом узявся за самостійну творчість. П’єси були сповнені невимушеної веселості, спектаклі проходили з тріумфом. Мольєр, який на той час очолив трупу, вирішив повернутися до Парижа. (Жан Батіст Мольєр. Життєвий і творчий шлях. Сторінками біографії)

1658 р. Трупа Мольєра виступала в Луврському палаці. На виставі був присутній юний король Людовік XIV, якому сподобалася і комедія Мольєра «Закоханий лікар», і запальна гра автора в головній ролі. Король дозволив Мольєру оселитися з трупою в Парижі і надав йому театральне приміщення біля Лувру, а згодом — Пале Рояль, побудований колись кардиналом Рішельє.

1658-1673 pp. Паризький період життя і творчості Мольєра. За 14 років свого творчого життя в Парижі він створив 34 п’єси.

Після першого спектаклю король назавжди став шанувальником таланту Мольєра та його захисником. Не раз він брав під свій захист письменника, що своїми гостросатиричними п’єсами викликав роздратування дворянської знаті, служителів церкви, літературних недругів.

Однак свобода творчості під заступництвом короля була відносною. На Мольєра було покладено обов’язок брати участь в організації придворних свят. На догоду смакам короля, який любив сам виступати в танцювальних номерах на сцені, Мольєр написав кілька «комедій-балетів». (Жан Батіст Мольєр. Життєвий і творчий шлях. Сторінками біографії)
Вороги втручалися в особисте життя письменника. Вони зводили наклепи на його дружину Арманду Бежар. Лише втручання самого короля, який згодився бути хрещеним батьком первістка Мольєра та Арманди, змусило замовкнути недругів.

1672-1673 pp. Останній рік життя Мольєра був затьмарений тяжкими втратами. Помирає його молодший син П’єр, ідуть із життя давні друзі, які підтримували драматурга. Тривають інтриги з боку акторів трупи. Усе це підірвало моральний дух та фізичні сили Мольєра. Він відчував, що згасає. У такому стані Мольєр написав останню п’єсу «Удаваний хворий». Мольєр в останні дні свого життя не тільки проводив репетиції вистави, а й сам виступив у ролі «хворого» — Аргана.

1673 р. 17 лютого на четвертій виставі п’єси «Удаваний хворий» у Мольєра пішла горлом кров. За кілька годин після спекталю він помер. Через те, що драматург не встиг перед смертю отримати «відпущення» гріхів, паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра за церковним обрядом.

1673 р. Уночі 21 лютого прах драматурга був похований за межами цвинтаря.