Пушкін Олександр Сергійович

     Великий російський поет, народився 6 червня 1799 р. в Москві у дворянській родині. У раннім дитинстві Олександр доводив до відчаю мати своєю неповороткістю й мовчазністю. Мати Пушкіна, Надія Осипівна Ганнибал (1775-1836), дітей виховувала в строгості. У такі хвилини Олександр тікав до бабусі Марії Олексіївни Ганнібал і ховався в її робочий кошик, де його вже не турбували. Батьки, гувернантки розмовляли з дітьми винятково французькою, тому діти звикли говорити на цій мові. Бабуся ж першою прищепила любов Пушкіну до російської мови. Вона ж повідала Олександру про сімейну старовину. В її невеликому селі Захарові (або Захар'їні) він бачив хороводи та інші народні звеселяння та чув пісні. Ще одна жінка вплинула на майбутнього поета, зокрема на його поетичне сприйняття навколишньої природи, - нянька Орися Родіонівна. Колись вона няньчила матір Пушкіна, а тепер і всіх її дітей. Жінка чесна, віддана й дуже розумна, Орися Родіонівна знала незліченне число пісень і казок і охоче розповідала їх Олександрові. Тільки з нянькою, бабусею й законоучителем Беліковим Пушкін мав можливість розмовляти російською. У дев'ять років Олександр пристрастився до читання французькою мовою й, почавши із Плутарха й Гомера, перечитав ледве не всю бібліотеку батька, де були книги класиків XVII століття, поетів і мислителів епохи просвітництва. Рання начитаність, літературна атмосфера будинку Пушкіних (батько Олександра читав дітям уголос Мольера) розбудили в хлопчика бажання спробувати себе в творчості.

В 1811 р. було оголошено про відкриття Царськосільского Ліцею. Готуючись до вступу, Пушкін жив у дядька, Василя Львовича, де вперше зустрівся із представниками петербурзької еліти й літератури. Успішно витримавши вступний іспит, Пушкіна був зарахований у Царськосільський Ліцей. Саме в Ліцеї, він написав свої перші вірші, чим звернув на себе увагу літературних кіл. Закінчивши Ліцей, служив у Колегії іноземних справ.

В 1820 р. побачила світ його поема «Руслан і Людмила». Вільнолюбні настрої молодого поета не залишаються без уваги влади, і під видом службової необхідності, Пушкіна відправляють на південь. Під час перебування на Кавказі й у Криму Пушкін пише «Бахчисарайський фонтан», «Брати-Розбійники». В 1824 р. Пушкіна висилають у маєток батька Михайловське, де буде згодом написана трагедія «Борис Годунов». Дорослішаючи, Пушкін у своїх здобутках усе більше звертається до історії Росії, піднімає суспільно-психологічні проблеми свого часу: «Полтава» (1828), «Мідний вершник» (1833), «Історія Пугачова» (1833), «Євгеній Онєгін» і ін.

В 1831 р. Пушкін одружується з красунею Н. Н. Гончаровою. Сімейне життя перетворюється в катування ревнощами, замішані на інтригах заздрісників.

 В 1837 р. А. С.Пушкін загинув на дуелі від пострілу Ж. Дантеса. Похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.

Серед дітей Пушкіна тільки двоє залишили нащадків — Олександр і Наталія. Нащадки поета живуть зараз в Англії, Німеччині, Бельгії, близько п'ятдесяти з них мешкають в Росії, в тому числі Тетяна Іванівна Лукаш, прабабуся якої (онука Пушкіна) була одружена з внучатим племінником Гоголя.