Бiблiотека  Хотiвського академічного ліцею
імені Левка Лук'яненка
  

Адреса: 08171, Київська обл, К-Святошинський р-н,
с Хотів, пл.Паширова,1                       
E-mail:  bibl-hotivnvk@ukr.net                              





Меню сайту

Категорії розділу

Оголошення [22]
Знаменні дати [121]
Масова робота [15]
Всеукраїнський місячник бібліотек [9]
Тиждень дитячого читання [1]
Акції [1]
Виставки [38]
Проекти [6]
Віртуальні подорожі [2]
Замовлення підручників [4]
Вчителям [22]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Баба, ягня та вовк
Болгарська народна казка

 

     Жила собі одна баба і мала вона одненьке ягня. Кожного дня вона ходила рвати для нього зелену травичку та поїла його холодною водичкою. Коли поверталася додому, гукала біля воріт тоненьким голосочком:

– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!

Почув вовк, що має баба ягнятко, прийшов до воріт та й почав гукати грубим голосом:

– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!

Ягня йому й каже:

– А подай-но сюди свою ногу, нехай я побачу!

Вовк подав свою лапу. Ягня тоді й каже:

– Ніжка моєї баби не волохата, голосок тоненький; ти не моя баба!

Вовк пішов, зігнув цвяха і стис ним своє горло; потім поголив ногу, повернувся до ягняти і почав гукати тоненьким голосочком:

– Ягнятко, малятко, відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!

Ягнятко каже:

– А подай но сюди свою ногу, нехай я побачу!

Вовк подав свою ногу. Ягня бачить, що нога гладенька і голосок тоненький, відчинило йому і вовк його схопив.

Прийшла баба і почала гукати:

– Ягнятко, малятко! Відчини бабі, дасть тобі баба зеленої травички, холодної водички!

Ягня не відповідає. Баба виламала засув, ворота відчинилися і що бачить: за ворітьми лежать кісточки ягняти!

Тоді баба покликала всіх тварин і каже їм:

– Хто наважиться ковтнути тліючу вуглину, візьму того за кума!

Ніхто не зголосився, тільки вовк спокусився стати кумом, тож він знайшов велику розжарену вуглину і ковтнув її! Припалювало його, та він терпів. Всі йому казали:

– Тепер ти кум!

Баба викопала глибоку яму, наклала в неї вогню і поклала згори одну дошку, і запросила кума вовка сісти на дошці. Вовк посидів трохи, але дуже вже йому припікає то він і каже:

– Пече, кумасю!

Та йому відповідає:

– Пусте, куме, пусте! То дошка нагрілася на сонці, воно й припікає!

Той ще трохи посидів, але ще більше припікає, то й каже:

– Пече, кумасю!

І навіть не зглянувся, як дошка прогоріла і вовк впав у яму.

Баба cхопила великого дрючка і почала лупцювати вовка, примовляючи:

– Як, куме, ягня? Як, куме, ягня?

І лупила вовка доти, доки не вбила.

Пошук

Завітайте до нашої бібліотеки!
Ми знаходимося тут:



Архів записів
Форма входу


Copyright MyCorp © 2022