|
Дурнуватий вовк
Болгарська народна казка
Якось вовк був дуже голодним, він біг через поле, шукаючи якоїсь поживи, щоб наїстися. Прибіг на якусь леваду і там натрапив коня – той собі пасся. Вовк підійшов до нього і каже:
– Е, коню, я такий голодний, який я радий, що я знайшов тебе тут – зараз я тебе з’їм!
– Атож, з’їси, з’їси! – каже кінь. – А ти знаєш, як би твій батько вчинив у такому випадку? Він, бувало, як знайде якось коня, аби його з’їсти, то починає ззаду, де більше м’яса. То стародавній звичай вовків, тож і ти маєш так діяти.
Вовк послухався коня. Він подумав, що дійсно так потрібно робити, обійшов коня іззаду і тільки но примірився вчепитись зубами у міцного конячого бока, та кінь як хвицане, як вріже копитом вовка, той перекинувся через голову і закляк на місті. Кінь собі побіг, а вовк полежав-полежав, доки трохи прийшов до тями,та й вирушив у іншому місці шукати собі щось на поживу.
Невдовзі знайшов він двох баранів, які паслися понад річкою. Вовк підійшов до них і каже:
– Кінь мені збрехав, тоді я вас зараз з’їм.
– Ет, не знаємо, чи зможеш нас з’їсти, – кажуть барани, – якби ж то був один баран, а нас же два. Ти повин так вдіяти, як завжди робив твій батько. Він, коли збирався з’їсти двох баранів відразу, шукав на березі якусь ковбаню і чекав там. А барани мусили бігти до нього і хто випереджав іншого того твій батько і з’їдав першим.
І вовк,чи ж не дурень, сів на березі понад глибокою вирвою, а барани розігналися поперед ним, та разом як вріжуть його круторогими головами той перекинувся і вниз головою – шубовсь у воду!
Сіромаха виліз з води мокрий, як хлющ, обтрусився на сонці та роззирнувся довкола – немає баранів, немає коня.
Звідти вовк зірвався хутко, гайда-гайда, і на якійсь нивці надибав віслюка, що пасся в житі. Ось вовк йому і каже:
– Гей, віслючий сину! Ти прийшов сюди і робиш людям шкоду! Інші мене ошукували, дурили, зате з тобою я зараз розквитаюсь – я тебе з’їм.
– О, куме вовче, як добре що ти прийшов! – відказує йому віслюк. Мій господар збирається робити весілля, та в нього немає кума. То він мене ще зранку послав тебе розшукати і привести до нього, будеш йому за кума!
Гайда, куме, вискоч на мене, я тебе довезу до чела. Мій господар пририхтував для тебе печених поросят, ягнят; на весіллі завжди питва та їжі скільки забажаєш.
Бачте, і вовкові кортить стати кумом. Вискочив на віслюка, а той як дремене, тай хутко прибіг до самого центру села. Селяни коли побачили вовка з віслюком почали волати “Вовк” Вовк!” Кожен схопив, що трапилося під руки і почали оточувати вовка – одні йдуть звідси, інші звідти, а віслюк і каже:
– Бачиш, куме, яку ти маєш пошану – все село збирається, щоб тебе зустріти.
– А чому ж вони йдуть із палицями?
– Бачиш, то в них такий звичай, зустрічати кумів палицями. – каже віслюк.
Тоді якраз селяни оточили вовка, та почали його частувати палицями. Бачить вовк – кінць йому наступає, якось прослизнув він межи селянами і втік ледь живий.
Сховався на якійсь галявині, почав сам собі дорікати та ляскати по голові, примовляючи ”Ось тобі за те, що хотів конячого стегенця покуштувати! Ось тобі за те, що баранячого звичаю дотримувався! Ось тобі за те, що хотів бути віслюку кумом? Ох, ох! Били мене. Били, так , що в мене шкіра вся подерта. Дурнень, я дурень, немає кому мене добряче навчити, може тоді мені додасться розуму!”
Тільки вовк про це подумав, саме в цей час один хлопчина збирав вилами сіно; тай зачепив вилами трохи вовка, та так трапив що від хвоста аж до голови. Вовк перелякався, кинувся тікати, та все бідкався дорогою:
– Ох, ох! В одному місці мене вдарили, а в двох місцях заболіло! Не було коли й подумати що у людини на думці спересердя.
| |
