Бiблiотека  Хотiвського академічного ліцею
імені Левка Лук'яненка
  

Адреса: 08171, Київська обл, Обухівський р-н,
с. Хотів, пл.Паширова,1                       
E-mail:  bibl-hotivnvk@ukr.net                              





Меню сайту

Категорії розділу

Оголошення [22]
Знаменні дати [121]
Масова робота [15]
Всеукраїнський місячник бібліотек [9]
Тиждень дитячого читання [1]
Акції [1]
Виставки [38]
Проекти [6]
Віртуальні подорожі [2]
Замовлення підручників [4]
Вчителям [26]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Лисиця та їжак
Болгарська народна казка

 

     У давні часи лисиця та їжак були побратимами. Такими були парованими – де їжак, там і лисиця, де лисиця – так і їжак – всюди разом ходили. Одного дня лисиця каже їжакові:
– Куме їжаче, чи не хочеш зі мною піти у виноградники та поїсти там винограду?
– Хочу, кумасю, чому не піти? Та, відверто кажучи, боюся, щоб чогось не трапилося.
– Е-е-х, куме, ти дуже полохливий! Не бійся, доки я поряд з тобою: мені відомі двісті та ще двадцять хитрощів. Навіть якщо нас схоплять, то ми визволимося. А ти, куме їжаче, знаєш якісь хитрощі?
– Знаю лише трійко, але добродійко.
– Тоді гайда, –сказала лисиця, – тримайся за мною.

Їжак погодився і вони хутенько почимчикували до виноградників. Залізли в найкращі кущі та й почали ласувати виноградом. Коли рушили шукати де стигліщі грона – тарах! – лисиця вскочила у капкана. Польовий сторож, що немало потерпів минулих років від лисиць, цьго року заздалегідь, тільки но ягоди винограду почали паліти, поставив капакана. Лисиця, коли це побачила, промовила:
– Ох, куме, як підказує мені одна хитрість, пропадаю!
– Як же це , кумо лиско, адже ти знаєш двісті та ще двадцять хитрощів, то чого ти від мене чекаєш? Я ж тільки трійко й знаю.
– Багато знала, куме, але усі позабувала. Зараз скажи мені хоча б одненьку!

Тоді їжак і відповідає:
– Коли прийде польовий сторож, ти прикинься лагідною, вихованою, намагайся до нього підлеститись, крути хвостиком і тоді він тебе не порішить. А коли прийде слушна нагода, то тоді й спасешся.

По тих словах їжак втік з виногарадника. Прийшов польовий сторож і коли побачив лисицю в капкані, сказав:
– Агов, оцето найкраща здобич ! Буде дружина задоволена лисячим кожухом!

Польовий сторож наблизився до лисиці, а та не злякалась, а лише крутила хвостом та запопадливо упадала навколо нього. Сторожу видалося, що лисиця вихована, він в’язав її мотузкою і повів до своєї колиби. Прип’яв мотузку до дерева і залишив лисицю на прив’язі. Та швиденько перегризла мотузку і втікла. Знайшла їжака.

Що було, то проминуло. Лисиця знову каже їжаку:
– Гайда, куме, підемо у виноградники та поїмо винограду.
– А ти що вже забула про капкана, чи може хочеш подарувати дружині польового сторожа нового кожуха?
– Пусте, ходімо ж бо, ходімо!
– Е, ходімо!

Пішли. Тільки но залізли під виноградні кущі – тарах! – лисиця знову потрапила в капакана.
– Ох, куме, пропадаю, скажи швидше мені свою хитрість.
– Е, кумо, трійко в мене їх було. Одну тобі вже сказав, коли скажу ще одну, то що ж залишиться мені, коли потраплю й я у скруту?
– Куме, благаю тебе, скажи мені ще одну свою хитрість!

Їжак тоді і каже:
– Коли прийде польовий сторож, прикинься, що ти померла; він тебе вийме з капкана, вдарить тебе один-два рази палицею й закине, щоб увечері забрати, коли йтиме додому.

Лисиця зробила все так, як її навчив їжак. Невдовзі прийшов польовий сторож, побачив її тай каже:
– Цього разу ти від мене не втечеш! – Вдарив її один-два рази тай поніс у село. Ще не зайшовши на подвір’я почав кричати:
– Жінко, жінко, а виходь но, приніс тобі лисицю на кожуха!

Польовий сторож покинув лисицю на дровітні і пішов у хату по ножа, щоб здерти з неї шкуру. Жінка його вийшла на подвір’я, дивиться там, дивиться тут, немає шкури.
– Гей, чоловіче, ти що кепкуєш з мене?
– Що ти мелеш, жінко, подивись но на дровітні!
– Йди сам подивися! – каже йому жінка.
– От клята лисиця, знову втікла! – бідкався чоловік.

Лисиця ховалася за ворітьми, усміхалася і казала:
– Жінко, жінко, а виходь но, приніс тобі лисицю на кожуха!
 Минуло квілька день, а лисиця все не схаменеться, намoвляє їжака:
– Гайда, куме, по виноград!

Той і не хотів, але що вже він мав діяти, не хотів суперечити волі куми своєї, тож погодився. Коли підійшли до виноградників, то побачили, що поле обкопано навкруги глибоким ровом. Лисиця розбіглася і його перескочила, а їжак не зміг перескочити і впав у рів.
– Ох, кумо, пропадаю, скажино мені хоч одненьку зі своїх хитрощів!
– Е, куме, багато я знала та забула їх усі!
– Коли така справа, – каже їжак – тоді давай попрощаємося, поцілуємося в уста, бо звідсе вже немає порятунку.

Лисиця нахилилася, а їжак, замість поцілувати її в уста, як впнеться голками їй в пику. На той час і польовий сторож якраз нагодився. Лисиця, коли його угледіла, то нумо тікати з їжаком на морді. Польовий сторож кинув ножа і попав у лисицю, та і перекинулася. Їжака ж вони тільки і бачили. А сторожова дружина тепер величається в лисячому кожусі!

Пошук

Завітайте до нашої бібліотеки!
Ми знаходимося тут:



Архів записів
Форма входу


Copyright MyCorp © 2024