Лялькова вистава
«Бременські музики»
Дійові особи:
Господар, Осел, Пес, Кіт, Півень, Трубадур, принцеса, король, королівська охорона, Отаманша, розбійники.
Ява 1
Осел. Охо-хо... Старий я став, нездатний до роботи, раніше ж я мішки возив до млина, а тепер не можу, — покинули мене сили. Зовсім нічого не подужаю. Краще ляжу трішечки, подрімаю. (Лягає, сопе).
Господар. Де це подівся старий Осел? Щось ніде його не бачу…(шукає)
А! Он він де! Бачиш, розлігся! І навіщо він мені такий здався? Ніякої користі. Ще й годуй його, ледащо! Візьму ж но я дубця та й прожену Осла
(Бере дубця, підкрадається і виганяє Осла з дому).
Господар. Ану марш звідси, негодній! Ач, розлігся на пів-двору, а користі-нуль!
Осел. Ой! Що таке? Що сталося?
Господар. Терпець мій урвався! Геть з двору, дармоїде, геть!!!
Осел. Ой-ой-ой!
(Осел утікає, йде лісом сумний).
Осел. Ого! Насилу втік. Що ж мені тепер робити, нещасному такому? Де ж тепер я маю жити-и-и-и! Що ж я буду їстоньки-и-и-и! Хто ж мене пожаліє-е-е І-а, і-а, і-а-а-а (голосить)
Ох, і наплакався-я, аж на душі трохи полегшало. Отже, як кажуть, сльозами горю не допоможеш. Так що треба думати, як жити далі…
Чув я, що є таке місто – Бремен. То там добре живеться. Мабуть і я піду до Бремена. Стану музикою. Можливо, якось зароблю собі на хліб.
Пісенька Осла (музика В. Шаінського із мультфільму «Споры и раздоры» ).
1. Одному на світі важко жити,
Осликам теж хочеться дружити.
Одному на світі гріш ціна.
Та немає друзів у Осла.
Приспів.Сварки і образи, смуток і негаразди
Треба в душі не тримати, друзям треба прощати.
Сніданки та обіди, радості та біди —
Все поділим порівну, порівну!
2. Як тебе нещастя десь застане,
Лише друг свій хвіст тобі протягне.
Він безстрашно стане в повний ріст
І тебе він витягне за хвіст!
Приспів.
3. В гості сам себе ти не запросиш,
І на спині латку собі не пришить.
Одному на світі гріш ціна.
Ось тому ця дружба нам дана.
Приспів.
(Назустріч вибігає Пес, висолопивши язика і ледве дихаючи, наче після важкої гонитви).
Осел. Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш?
Пес. Ох, старий я став, що не день, то більш занепадаю в силі, на полювання ходити вже не можу, — от мій хазяїн і надумав мене вигнати з дому. Але як же мені тепер на хліб собі заробити?
(Журиться, хитає головою).
Осел. Знаєш що, я йду до Бремена, хочу там стати музикою. Гайда зі мною, то й ти влаштуєшся музикантом. Я гратиму на лютні, а ти битимеш у барабан.
Пес (радісно). Згоден. Ходімо.
(Йдуть далі разом. Пес співає пісеньку, Осел підстрибує поряд).
Пісенька Пса (мелодія «Пісні про доброту»)
Добре як бродить по світі
Із цукеркою у роті.
Ще одну таку ж для друга
Взять в кишеньку про запас.
Приспів:
Це тому що, це тому що
Всіх потрібніша й дорожча,
Всіх довірливіш й строгіша
В цьому світі доброта.
Добре побродить по вулиці
З теплим кроликом у пазусі,
І приймати як дарунок
Крихітного серця стук.
Приспів:
Це тому що, це тому що
Всіх потрібніша й дорожча,
Всіх довірливіш й строгіша
В цьому світі доброта.
Добре побродити по місту
З білим голубом в циліндрі
З кулькою на довгій ниточці
Та з усмішкою до вух.
Приспів:
Це тому що, це тому що
Всіх потрібніша й дорожча,
Всіх довірливіш й строгіша
В цьому світі доброта.
(Мелодія затихає. Осел прикладає до вуха лапку, прислухається).
Осел. Ой, там хтось іде. Ану сховаємось, подивимось.
(Ховаються за дерево, виглядають із-за нього, прислухаються, знову ховаються. З’являється з-за пагорба Кіт. Співає).
Пісенька Кота
(мелодія колискової)
1. Ой ти котик сіренький, ой ти котику біленький.
Ой ти котик волохатий, Не ходи до хати. (Жалібно).
Не ходи до хати, Не буди дитяти.
Дитя буде спати, Котик воркотати.
Няв! (Плаче, витирає очі лапкою).
2. Ой, ти сірий коти-котку, Не лізь на колодку,
Бо заб’єш свою голівку. Та буде боліти,
Не ходи до хати, Не буди дитяти.
Нікому мене жаліти. Няв, няв, няв. (Жалібно).
(Зі схованки виходять Осел і Пес. Котик відходить назад здивовано).
Пес. Гей, старий воркуте, чого скривився, наче середа на п’ятницю?
Кіт. А чого ж мені веселому бути? Постарів я, зуби затупились, уже радніший би на лежанці погрітися, ніж ганятися за мишами. От і став я нікому не потрібний. Всім я став заважати. Бач, і надумала мене хазяйка зі світу звести. Я ледве втік від неї. І що тепер мені робити? (плаче) От коли б хто дав добру пораду.
Осел. Гайда з нами в Бремен! Ти ж мастак давати нічні концерти, от і станеш вуличним музикантом.
Кіт (радісно). Добре.
(Ідуть утрьох. Заходять за пагорб. Із-за дерев виходить Півень і співає пісеньку).
Пісенька Півника
1. Був колись я гарний Півень, молодий,
Завжди вранці господиню я будив,
А як став старіти і не стало сил,
Господар зварити мене звелів. ( Плаче ).
Приспів: Ой нещасний півник я
Ой це доленька моя! }2р
2. А я ж гарно й вірно йому служив,
Добре курочок своїх я водив.
Що ж мені бідненькому вже робить,
Щоб на світі трішечки ще пожить?
Приспів: Ой нещасний півник я
Ой це доленька моя! }2р
(З’являються Осел, Кіт, Пес).
Осел. Чого розкукурікався, наче тебе ріжуть? (Усі підходять до Півника). Що там таке сталося в тебе?
Півень. Та це я кукурікаю на гарну годину. День сьогодні ясний, погожий. Краса навкруги. Жити хочеться. А до мого хазяїна завтра гості прийдуть. Їх будуть частувати. Так що я до завтра можу і не дожити. От я і горланю, поки ще можу. (Всі слухають. Кіт чухає потилицю. Осел хитає головою. Пес підходить ближче).
Осел. Слухай, гребенястий, ходімо з нами в Бремен. Все-таки краще, ніж отут страждати. Голос у тебе гарний, а підеш з нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.
Півень. Дуже добре. Пішли швиденько, бо мені так і здається, що вже по мене йдуть.
Пес. Як добре, що ми всі зібралися разом.
(Усі друзі йдуть дорогою далі. Виконують пісню «Справжній друг» на слова М.Пляцковського, український текст О.Пархоменка, музика Б.Савельєва ).
1. Дружба віддана не зламається,
Не розклеїться від дощу й негод.
Друг в біді не лишиться,
Щирим словом втішиться,
Отакий він, незрадливий,
Справжній друг.
2. Ми постарались — помирилися,
«Нерозлийвода», — кажуть всі навкруг
Вдень чи ніч негожу
Друг мені поможе, —
Отакий він, незрадливий,
Справжній друг.
3. Друг завжди мене прийде виручить,
Він не жде подяк і не жде послуг.
Будь комусь в пригоді ü
В будь-якій погоді — ½
Отакий він, незрадливий, ý Двічі
Справжній друг! þ
Трубадур Ой яка галаслива компанія трапилася на моєму шляху! Ви хто такі і що робите в такій глушині та ще й без своїх господарів?
Півень Ми вуличні артисти.
Кіт А йдемо ми до Бремена,
Пес Щоб там своїми концертами заробити собі на життя
Осел Бо нашим господарям ми більше не потрібні.
Трубадур Так!... Сумна історія…
Пес Сумна…
Трубадур Ну добре. Якщо ж ви артисти, то де ваші музичні інструменти?
Півень А ти, взагалі, хто такий? Все випитуєш. Ти випадково не лісовий розбійник?
Трубадур Може і розбійник! А що? Зараз я вас всіх… поїм! Гам!!! (півень втрачає свідомість)
Трубадур Ха-ха-ха! Та що ти! Який з мене розбійник! Я-веселий трубадур. Я мандрую містами, співаю пісень і влаштовую веселі вистави для людей.
Осел Справді? І ти вмієш грати на музичних інструментах?
Трубадур Вмію.
Півень І знаєш нотну грамоту?
Трубадур Звичайно знаю. Я вже довгий час виступаю перед глядачами.
Пес А не була б твоя ласка навчити цьому і нас?
Кіт Бо вже дуже їсти хочеться.
Трубадур Ну по-перше, нагодувати вас я можу вже зараз. У моїй торбині є повно харчів. А по-друге, я вже давно шукаю собі напарників, бо одному в світі важко виживати.
Осел і півень Справді? Ми дуже раді!Тепер нам обов’язково пощастить.
Пес Ходімо швидше знайдемо собі в лісі підходяще місце для занять, бо вже не терпиться зайнятися навчанням.
Кіт І попоїсти.
Трубадур Ходімо. Тут недалеко є чудова галявина. Потрібно ще скласти репертуар…
Ява 2
Ведучий Пройшов час. Одного ранку на дорозі, що вела до королівського палацу з΄явився осел, запряжений в яскраву повозку. В повозці сидів веселий Трубадур, а разом з ним їхали його вірні друзі: пес, кіт та півень. Всі вони були бродячими музикантами. Осел пустився вскач і повозка в΄їхала у ворота королівського палацу. Звідусіль до палацу збігався народ зарання радуючись веселому дійству.
Пес Дивіться, як нас радо зустрічають!
Півень Трубадур Так. Мабуть у цьому королівстві давно не було бродячих артистів.
Осел Отже, треба всіх як слід повеселити.
Кіт І тоді, можливо, нам вдасться трохи підкріпитися.
(На балконі показалися король і прекрасна принцеса і вистава почалася.
Пес крутив потрійне сальто.
Осел жонглював,
півень танцював на проволоці,
а кіт показував фокуси.
Наприкінці вони зробили живу піраміду аж до балкона короля.
Принцеса Ах! (піраміда захиталася)
Осел Я,здається зараз не втримаюся на ногах. Ой, падаю! А-а-а! Падаю-ю-ю! Тримайтеся-я-я! ( всі ввалилися через вікно у палац).
Король Ай-ай-ай-ай-ай-ай-ай! Стража-а-а! Рятуйте-е-е! Хапайте їх!
(Першим із воріт палацу вилетів осел, за ним вискочив пес із котом на спині. Далі охорона викинула Трубадура. Останнім виліз півень, дуже обскубаний, але не переможений.)
Осел І-ай! Вибачте, я ж не навмисно…
Пес із котом Ой-ой-ой! Ми випадково…
Трубадур Ми не хотіли…
Півень Так вийшло…
(Далі викотилася повозка і закрилися ворота палацу.)
Осел Ну що ж. Мабуть не так вже нам тут і раді.
Пес Треба нам швидше забиратися звідси.
Кіт Так-так. Поки нам не добавили
(Заходять у темний ліс).
Півень Вже почало темніти. Я вже погано бачу дорогу. Треба десь знайти собі нічліг.
Трубадур Ось тут, у лісі, й переночуємо.
Осел (звертаючись до Пса). Давайте ляжемо ось тут, під деревом.
Пес (киває головою). Добре. Давай. (Лягають обоє під деревом).
Кіт. А я заберуся ось сюди, на гілля. (Вилазить на гілля. Вмощується. Мурличе).
Півень. А я на вершечок, бо тут найбезпечніше. (Вилітає на вершечок, дивиться вдалину, прикладаючи крило до лоба).
Ой, друзі, здається, що вдалині блимає світло. Друзі! (Кричить). Тут недалеко є оселя.
Осел. То чого ж ми сидимо? Ходімо туди, бо притулок під деревом зовсім нікудишній.
Пес. А я їсти хочу. (Тре живіт). М’ясця б мені або хоч кісточку.
Кіт. Вирушаймо в дорогу — туди, де блимає світло.
(Друзі йдуть далі, пробираючись крізь ліс).
(Хатка розбійників у центрі. Друзі підходять поближче. Осел заглядає у вікно).
Півень (звертаючись до Осла). Ну, сірий, що там видно?
(Усі герої прислухаються і придивляються ).
Осел. Ого, що я бачу! Стіл накритий білою скатертиною, на столі найкращі наїдки й напої, а навколо сидять розбійники і п’ють-їдять собі.
Кіт. От би й нам так поїсти!
Осел. Добре було б, що й казати!
Трубадур. Пішли в ліс. Порадимось, що нам робити.
(Друзі заходять за дерева, щоб порадитись ).
Пісенька розбійників
(Розбійники уже поїли і веселяться).
1. Ми розбійники відважні,
Всі дороги стережем.
Пограбуємо прохожих,
У них гроші заберем.
Заберем, заберем, ü
У них гроші заберем! ý Всі разом двічі
Ух-ха! þ
Отаманша.
2. Кажуть, що ми розбишаки
Як виносить нас земля?
Дайте мені карти в руки —
Поворожу на короля.
Ой-ля-ля-ой-ля-ля! ü
Поворожу на короля! þ Всі разом двічі
Отаманша.
3. Завтра дальняя дорога
Випадає королю.
Грошенят в нього багато,
А я грошики люблю.
Ой-лю-лю-ой-лю-лю! ü
А я грошики люблю! þ Всі разом двічі
Ух-ха!
4. Королева — карта бита,
Розіб’єм усіх ми так.
Справа буде шита-крита.
Ось, що карти кажуть нам.
Вуаля-вуаля! ü Всі разом
Пограбуєм короля! þ двічі
Ух-ха!
(З’являються Трубадур, Кіт, Осел, Пес, Півень).
Трубадур. Робимо все так, як домовилися.
Осел. Ку-ку-рі-ку!!! (Стає).
Півень. І-а, і-а,і-а!!!
Пес. Няу-у!!!
Кіт. Гав-гав-гав!!!
Розбійники втікають. Друзі залишаються в хатинці).
Трубадур Оце ми вже заслужили на гарну вечерю. Прошу всіх до столу.
(Сідають до столу. Їдять)
Кіт Ой яка смакота!
Осел. Ох і наївся ж я. Піду спати у двір. (Виходить з хатинки і лягає спати).
Пес. А я ляжу за дверима. (Виходить, лягає ).
Кіт. А я на припічку, біля теплого попелу. (Лягає. Муркоче).
Півень. А я ось тут. (Умощується, де зручніше. Гасить свічку. Всі сплять посопуючи. Виходять розбійники з лісу).
1-й розбійник. Та чого ми полякалися? Ану сходи (звертається до одного з розбійників) і подивись, що там у будинку діється.
(2-й розбійник підкрадається до будинку).
2-й розбійник. Усе ніби тихо. Зайду-но я в будинок. (Заходить. Запалює сірник. Кіт стрибає Розбійнику в обличчя. Сичить. Дряпається).
Кіт. Няв!
2-й розбійник. Ой лишенько!
Осел. І-а! (Дубцем б’є Розбійника).
2-й розбійник. Ой-ой-ой! (Тікає).
Півень. Кукуріку!
(Друзі залишаються біля хатинки. Розбійник прибігає до Отаманші).
Розбійник (відхекуючись). Ох, пане отамане, там таке робиться! В хаті сидить страшнюча відьма! Як засичала на мене, як учепилась довгими пазурами — всю пику подряпала, а в дверях чоловік з ножем як шприкне мене в ногу! А надворі якесь чорне чудовисько як уперіщить мене довбнею. А вгорі сидить, мабуть, суддя, бо кричить: «Розбишаку сюди!». То я ледве вирвався. Тікаймо швидше! (Розбійники втікають).
Трубадур Розбійники більше не повернуться. А нам пора подумати, як переконати короля віддати мені прекрасну принцесу, бо без неї я не зможу жити.
(дует принцеси і Трубадура
Принцеса В клітці пташка страждає
Не для неї дім такий.
Ось і я немов пташка
У палаці під замком.
Трубадур Встане сонце над лісом
Та не радісний я,
Бо тепер без принцеси
Не прожити і дня.
Принцеса Що це сталось зі мною,
Що за диво таке?
В королівських покоях
Спокій втратила тепер.
Ява 3
Ведучий Зранку по лісовій дорозі проїжджав король, а за каретою слідувала озброєна до зубів особиста королівська охорона.
Пісня охорони
Поважна і завидна наша роль
Без охорони беззахисний король
Коли йдемо тремтить навкруг земля
Завжди ми біля, біля короля
Охорона завжди з ним поряд
Якщо близько горобець – ми готовим пушку
Якщо муха муху б΄є – взять її на мушку.
Куди іде король – для всіх секрет
А ми по сліду королівськім йдем.
Величність маєм вірно берегти,
Безпечний шлях для короля знайти -
Охорона завжди з ним поряд.
Якщо близько горобець – ми готовим пушку
Якщо муха муху б΄є – взять її на мушку.
(Аж тут із лісу долинула лиха пісня розбійників. Це були переодягнені в костюми розбійників бродячі артисти.)
Трубадур А як відомо ми народ гарячий
І не виносим ніжностей телячих
Любим ми зате телячі душі
Любим бить людей 3р
І бить баклуші
Приспів: Ми роз-бі-бі-розбійники, розбійники, розбійники
Піф-паф – і ви покійники, покійники, покійники
Піф-паф – і ви покійники, покійники, покійники
А хто побачить нас, відразу ахне
І для кого-сь скоро жареним запахне
За пазухою де-що завжди маєм
Не підходь до нас 3р
Бо постраждаєш.
Приспів:
Король Рятуйте! Спасіть! Допоможіть! Убивають!
Короля прив’язали до дуба, а самі сховалися у хатині.
(Озброєна до зубів особиста королівська охорона відважно втекла.)
Трубадур (співає)
Куди ти доріжка мене привела
Без милої принцеси життя мені нема
Якби ж то 2р був славний король
Відкрив був до серця принцеси пароль.
Бо я не боюсь нікого, нічого
І я би тоді був здійснив для нього
І я не боюсь нікого, нічого
Я подвиг готовий здійснить для нього
Трубадур Матінко рідна!!! Що ж це з вами сталося? Хто ж це з вами таке зробив
Король О-о-он та-та-там в ха-ха-хатині….(заїкається)
(Трубадур побіг до хатини)
Король Ти врятував мені життя, сміливий юначе! Навіть моя відважна особиста охорона не змогла мене захистити. А ти один і не побоявся розбійників. Тому за спасіння моєї величності я віддаю тобі за дружину свою доньку – прекрасну принцесу. А зараз пора додому, у палац.
Принцеса Тату, тату! (обняла короля)
Король Люба принцесо! В лісі, під час прогулянки, на мене напали злі розбійники. Вони вже збиралися мене вбити, коли несподівано з΄явився цей юнак і врятував мене від загибелі. Він дуже мужньо боровся із страшними розбійниками і переміг їх. Тому я даю свою згоду на ваше одруження.
Наказую всім готуватися до весілля!!!
Кіт Не можу зрозуміти, чому нас не впустили до палацу. Це ж весілля нашого найкращого друга.
Пес І як міг Трубадур забути про нас.
Осел Це люди, а ми тварини. І здається ми знову людям більше не потрібні.
Півень Пора вирушати в дорогу. Може в іншому місті нам більше пощастить.
(осел запрягся у повозку і друзі вирушили в дорогу.
Через деякий час їх наздогнали веселий Трубадур і прекрасна принцеса, яка втекла із королівського палацу)
Музика Г. Гладкова, Слова Ю. Ентіна
Кращого нема нічого в світі,
Як по світу з друзями бродити!
Тим, хто дружить не страшні тривоги, -
Дорогі нам будь-які дороги! (Двічі)
Ми своє завдання не забудем -
Сміх і радість ми приносим людям!
Ні палаци, ні скарби ніколи
Замінити нам не можуть волі! (Двічі)
Килими для нас - квітучі трави,
Стіни наші - сосни величаві,
Дах над нами - небо неозоре,
Наше щастя - жити на просторі! (Двічі)
Зійшло сонце, а повозка котилася все далі від палацу. Вірні друзі, а з ними і прекрасна принцеса поспішали назустріч новим пригодам.
| 
