Казка – лялькова вистава
«Сонячний коровай»
Дійові особи:
Сорока, бабуся, зяблик, тісто, сонце, зайчик, їжачок, лисичка, білочка, мишка.
Сорока:
Я Сорока-Білобока,
Знаю всі новини.
І історію цікаву
Розкажу вам нині.
Ця історія чудова
Трапилася з тістом.
Й щирою бабусею,
Що живе край міста.
Бабуся (Ліпить тісто в діжці)
Я муки купила,
тісто замісила
Будуть і пампушки,
будуть і ватрушки
Завтра прийдуть подружки,
будуть їсти коржики
Завтра мої подружки
прийдуть їсти коржики.
Ох – хо – хо.
(витирає стомлено чоло, накриває рушником тісто)
Сорока:
Та й лягла бабуся спать,
Лягла спать, відпочивать.
Ранок враз на світ з’явився,
Зовсім він не забарився
А бабуся досипає
Сон останній споглядає.
Зяблик:
Я зяблик – вертихвостик,
Чиб–зинь, чиб–зинь, чиб–зинь,
Я піснею стрічаю новий день.
Сорока:
А тим часом у хатині
Тісто кисло і росло,
Побороло сон і ліні
Взяло, й з діжки утекло.
Зяблик: (Сидить на гілочці, біля хатини)
Хто там вийшов на доріжку,
Чи то вушки, чи то ріжки?
Чи то ручки, чи то лапи?
Хтось на вулицю чалапа!
Нашої бабусі тісто
йде чомусь воно за місто?!
Полечу но я за тістом….
Тісто:
(Йде по лісовій доріжці, збирає лісові ягоди)
Утікти мені схотілось,
Бо нема вже сили
Дожидатись в мисці – діжці
Щоб тебе місили.
Краще в ліс я помандрую,
Там життя вирує,
Друзям розповім я
Що мене турбує.
Ой яка смачненька
Суничка червона,
А яка кисленька
Ожина чудова.
Яблучко скуштую,
Воно соковите
І малинку ще хапну.
Щоб живіт набити.
Ой стомилось, находилось
Ніжки заболіли
Відпочить мені схотілось,
Бо нема вже сили.
Краще ляжу на камінчик
Та й засну на сонці,
Буде з цього більший толк,
Ніж киснути в бочці.
Зяблик:
Цей лісок запам’ятаю,
Тісто наше тут дрімає,
Розповім про втечу я
Де поділось печиво.
(зяблик летить до бабусі)
Сонце:
Ось яка мені нагода
Я із пекарського роду
Буду тісто випікати,
Буду підрум’янювать…
І на заздрість всім хазяйкам
Випечу я коровай
Ось такої вишини,
Ось такої ширини,
Не даремно тяжко я трудилось
Та й вночі мені наснились
Не поля, не діброви, гай,
А рум’яний, смачний коровай.
(зміна картини: бабуся вибігає на подвір’я, шукає тісто)
Сорока:
Замість тіста пухкого
Коровай чудовий.
На камінчику дрімає
П’ятий сон вже споглядає.
Й зовсім він не знає,
Що хтось його шукаєю.
Бабуся:
В діжці стало тісно, піднялося тісто
Рано-вранці нишком вилізло із діжі,
Я така стривожена, де ж коржі з пирожними,
На яку ж це вуличку повтікали булочки,
Чим гостей стрічати, чим їх пригощати?
(Плаче ,затулюючи очі фартушком)
Може зяблику відомо, як тікало тісто з дому?
Зяблик:
Чив, я бачив ваше тісто!
Бігло між берізками,
У долоні плескало,
Полем, лісом чапало.
Чапало, чалапало,
У долоні ляпало.
Бабуся: А-а-х-х
Зяблик: Їло на стежині яблука, ожину.
Бабуся: О-о-ох!!!
Зяблик: Пило із криниці, з’їло дві суниці.
Бабуся: А-а-ах!!!
Зяблик:
Бачив я, як на світанку,
Тісто вийшло на галявку,
Сіло під дубками,
Відпочить на камінь!
Бабуся:
Швидко йдем його шукати,
Час не можна витрачати.
Якщо не доженемо,
Гостей чим пригостимо?
(бабуся йде шукати тісто, за нею летить зяблик)
(тим часом до короваю сходяться гості)
Сорока:
А до тіста – короваю
Зібралась звіряча зграя,
Бо запахло в лісі смачно,
Вилізти з кущів не лячно.
Зайчик:
Ох дивіться, ох який
Коровай смачний, пухкий.
Я б шматочок відламав,
З радістю би скуштував.
Лисичка:
Коровай цей – булочка
Він смачніш, ніж курочка!
Факт цей (3р) констатую –
Нюхом (3р) добре чую.
Пахне, пахне!!!
Їжачок:
Фуркотливий в мене ніс -
Він обнюхав увесь ліс.
Та смачніших запахів –
Не стрічав ніколи я.
Так, щоб їсти я схотів,
Не стрічав ніколи я.
Це підтвердить вся сім’я.
Не стрічав ніколи я.
Білочка:
Хоч люблю горішки я,
Але пахне коровай,
Слинка з ротика біжить,
Бо вже дуже він пахтить.
Мишка:
Пропоную усім мир.
Віддаю увесь свій сир.
Ліс для мене нині рай,
Смачно пахне коровай.
Ой, ніби хтось сюди, спішить.
(звірята злякано відходять від короваю, підходить бабуся)
Бабуся:
Придивлюся, тісто може?
Ні, на тісто і не схоже?
Ох, коровай готовий!
Ах, коровай пудовий!
Та який духмяний!
Та який рум’яний!
Випечений схоже,
Сонечком пригожим!
Просто диво, а не тісто.
Будуть гості смачно їсти.
Зяблик:
Ось прибігли звірі, птиці!
На це диво подивиться!
Бабуся:
Треба з ними поділиться!
Підійдіть до мене любі,
Вас звірята, приголублю!
І до крихти чисто
Розділю я тісто.
Зайчику, лисичко – в тісті вам сунички!
Білочці вертливій – кусень хрумкотливий!
Їжачку голчастому дам окрайця частку.
Ласуневі зяблику – у м’якушці яблуко.
Всім потрошечки дісталось, і ні крихти не зосталось.
Чим гостей стрічати ?
Чим їх пригощати ?
(Бабуся плаче і тим часом звірята зносять гостинці )
Білочка:
Я бабусі на гостину
Ось несу горішки.
Нехай гості не нудьгують –
Полущать їх трішки.
Горішки смачненькі.
Хоч трішки тверденькі.
Нехай гості не нудьгують –
Полущать їх трішки.
Лисичка:
Я медочку господині
Нині подарую,
Як солодко на гостині
Кожен хай відчує.
Мій медок квітковий,
Дуже він корисний.
І смакує, і лікує
Кожного в родині.
Їжачок:
Обходив я цілий ліс
Між дерев, пеньочків
Для бабусі я приніс
Яблучок, грибочків.
Грибочки поживні,
Яблучка корисні.
Дуже радий я вгодити
Добрій господині.
Мишка:
Що смачніше є у світі
Лісових ягідок?
Пригощає хай бабуся
Всіх своїх сусідок.
І малина, і ожина,
Клюква і брусниця.
Вітамінів повно в них,
Є чим поживиться.
Заєць:
Я, як бравий кавалер
Назбирав ось квітів.
Хай всі знають відтепер,
Що квітує в літі.
Цей букет духмяний
Радість подарує.
Принесе усмішку всім
Бабусиним подружкам.
Бабуся:
Ой спасибі вам звірята
За чудові страви.
Є чим подруг пригощати, пригощу на славу!
Стіл прикрашу я квітками, голубими пелюстками!
Буде наше свято радістю, багате.
Стіл прикрашу я квітками, голубими пелюстками!
Буде наше свято радістю, багате.
Бабуся:
Прощавайте, прощавайте, і мене не забувайте.
Зяблик:
Прощавайте, прощавайте, тільки нас не забувайте.
Сорока:
Ось і гості дорогі
На поріг ступають.
Зустрічать їх в цій порі
Вийде бабця, це всі знають.
Бабуся:
Рада зустрічі я з Вами,
Дуже вас чекала,
Бо без вас усі ці дні
Звісно, сумувала.
Милії подруженьки,
Прошу вас сідати,
Щедрими гостинцями
Буду пригощати.
Їжте гості дорогенькі, лісові дари смачненькі.
Подивіться на тарілочку – це горішки білочки.
Клюква та брусниця – це вам від лисиці.
Мед, гриби, шовковиця,
Хай усім здоровиться.
Сорока:
Ось така історія
Трапилась з тістом
Від її перегляду
Захотілося їсти.
До бабусі в гості
Всім нам захотілось,
Та вона до нас із казки
Теж не забарилась.
(виходить бабуся з короваєм)
Бабуся:
Щастя всім вам, любі друзі
Від душі бажаєм
Та й здоровими лишайтесь
В нашім ріднім краї.
|
