Лялькова вистава за казкою
«Півник-співець – золотий гребінець»
Дійові особи:
Кіт, півник, дрізд, лисиця, автор.
Ява І
Автор Жили-були кіт, дрізд та півник-співець – золотий гребінець.
Жили вони в лісі, у хатинці. Кіт та дрізд ходили до лісу дрова рубати, а півника одного залишали. Ідучи, суворо наказували:
Кіт Ми підемо далеко, а ти залишайся домувати, та голосу не подавай. Коли прийде лисиця, у віконце не виглядай.
Півник Добре-добре! Я буду тихесенько сидіти! Так, наче в хатинці нікого нема! Не хвилюйтеся!
Дрізд Не забудь замкнути двері!
Півник Не забуду! Бувайте!
Лисиця А куди це кіт та дрізд з дому помандрували? Мабуть, кудись далеко. Напевне півника вдома самого залишили? Я ніяк не можу упустити такий шанс пообідати. Побіжу швидше, перевірю…
Справді, півник на лавці сам сидить. А двері закриті. Як же його виманити з хатки? О, придумала!
Півнику, півнику золотий гребінчику,
Масляна голівонька, червона борідонька,
Виглянь, півнику з вікна –
Я сипну тобі пшона.
Півник Ой, пшона? Я так люблю пшоно!...
Лисиця А ось і впіймався, хитрунчику!
Півник Ай-ай-ай! Відпусти мене! Мені боляче!
Лисиця Нічого-нічого. Кричи голосніше. Всео дно ніхто тебе не почує!
Півник Несе мене лисиця за темні ліси, за бистрі річки, за високі гори…
Коте, дрозде, врятуйте мене!
Дрізд Коте, ти чуєш? Неначе наш півник нас гукає.
Кіт Та не може цього бути! Наш півник вдома господарює!
Півник Несе мене лисиця за темні ліси, за бистрі річки, за високі гори…
Коте, дрозде, врятуйте мене!
Дрізд Це точно голос нашого півника! Біжимо швидше друга виручати, поки не пізно.
Кіт А ось і лисиця! Ах ти ж нахаба. Як тобі не соромно? Ану віддай нашого півника!
Лисиця Ой, та кому він треба ваш півник. Ще мені!.. Зайві проблеми. Ну бувайте! Я ще повернуся!!!
Ява ІІ
Автор Наступного разу кіт і дрізд пішли в ліс рубати дрова і знову наказують:
Дрізд Ну тепер, півню, не виглядай у віконце,
Кіт Ми ще далі підемо, тож не почуємо твого голосу.
Півник Добре-добре! На цей раз я вже точно буду дуже тихесенько сидіти! Так, наче вдома нікого нема! Не хвилюйтеся! Лисиця нічого не запідозрить і вже не обдурить мене.
Лисиця О! Знову кіт та дрізд кудись з дому подалися. Самі, без півника! Піду швиденько його провідаю.
Півнику, півнику золотий гребінчику,
Масляна голівонька, червона борідонька,
Виглянь, півнику з вікна –
Я сипну тобі пшона.
Півник Не обдуриш мене, лиско. Нема там ніякого пшона! Один раз вже виглядав, тільки лиха набрався! Не буду я виглядати у віконце.
Лисиця Ой, півничку, поглянь! Бігли дівиці, розсипали пшеницю.
Кури клюють, а півням не дають…
Півник Ко-ко-ко! Як не дають!?
Лисиця Ага! Ось ти і впіймався, розумнику!
Півник Ай-ай-ай! Відпусти мене, злодійко.
Лисиця Ах, та ти ще й клюватися будеш? Ось я тобі…Нічого-нічого. Кричи голосніше. Все одно ніхто тебе не почує!
Півник Несе мене лисиця за темні ліси, за бистрі річки, за високі гори…
Коте, дрозде, врятуйте мене!
Дрізд Коте, ти чуєш? Неначе наш півник нас гукає. Невже його знову лисиця перехитрила? Біжимо швидше друга виручати, поки не пізно.
Кіт Так і є! Ах ти ж нахаба. Ти ж говорила, що він тобі не потрібний! Як тобі не соромно? Ану віддай нашого півника!
Лисиця Ой, та забирайте свого поганого півника. Ще мені! Я просто пожартувала!
Дрізд Ану дуй звідси, поки ми з тобою не пожартували!..
Лисиця Фі, які ви не виховані! З дамою так розмовляєте!
Дрізд Дами чужих півнів не крадуть!
Лисиця Ну бувайте! Ми ще зустрінемося!
Ява ІІІ
Автор Наступного разу кіт і дрізд знову збираються в ліс рубати дрова.
Кіт Прийдеться нам знову у ліс йти, бо дров ми так і не нарубали.
Дрізд Півнику, сьогодні ми зовсім далеко підемо, точно вже не почуємо твого голосу! Тож ти не слухай лисиці, не вір їй, не виглядай у віконце, бо буде біда!
Півник Добре-добре! Не хвилюйтеся за мене! Я собі роботу придумав: буду скатертину вишивати, тож тихо-тихо сидітиму!
Кіт От і молодець, півнику!
Дрізд Щільно замкни двері!
Півник Замкну!
Лисиця А ось і наші мандрівники пішли. Пора і мені за роботу братися!
Півнику, півнику золотий гребінчику,
Масляна голівонька, червона борідонька,
Виглянь, півнику з вікна –
Я сипну тобі пшона.
Півник Не обдуриш мене, лиско. Нема там ніякого пшона! Один раз вже виглядав, тільки лиха набрався! Не буду я виглядати у віконце.
Лисиця Бігли дівиці, розсипали пшеницю.
Кури клюють, півням не дають…
Півник Не обдуриш мене, лиско. Нема там ніякої пшениці! Один раз вже виглядав, тільки лиха набрався! Не буду я виглядати у віконце.
Лисиця Та що ж це таке робиться? Ніщо на півня не діє! Невже не голодний?
Люди для потіхи розсипали горіхи
Кури клюють, а півням не дають…
Півник Ко-ко-ко! Як не дають!?
Лисиця А ось так!
Півник Несе мене лисиця за темні ліси, за бистрі річки, за високі гори…
Коте, дрозде, врятуйте мене! (2 рази…) Рятуйте-е-е-е!
Кіт Нарешті ми дров вдосталь нарубали!
Дрізд Ще й кілочків для тину нарізали!
Кіт І півник, здається, нас не кликав.
Дрізд Значить розуму набрався і з вікна не виглядав.
Кіт Будемо, нарешті, у спокої жити. Ходімо швидше додому, порадуємо друга.
Дрізд Ходімо! Півнику. Ми вже вдома. Ходи сюди, подивися, скільки ми добра принесли! Півнику! Ти де?
Кіт Таки вкрала! От злодійка! А говорила що дама…
Дрізд Треба цю даму якось провчити.
Кіт Десь у нас були старі гуслі. Треба їх швиденько настроїти і вирушати до лисячої нори.
Дрізд Ти займися гуслями, а я також придумав дещо цікаве!
Ява ІV
Кіт Трень, брень, гусельці, золоті струночки…
Чи ще вдома Лизавета-кума, у своєму теплому гніздечку?
Лисиця Дай-но погляну, хто так гарно на гуслях грає, солодко співає.
Кіт Привіт, кумонько, давно не бачилися! Дивися, кого я тобі в гості привів!
Дрізд Гав-гав-гав!
Лисиця Ай-ай-ай! Летюча собака! Рятуйте! Рятуйте-е-е!
Кіт Півнику, ти живий? Виходь швиденько
Півник А де лисиця поділася?
Кіт А вона по лісу бігає, від летючої собаки переховується.
Півник А є така собака?
Дрізд Лиска впевнена, що є. Вона так перелякалася, що не скоро сюди повернеться.
Кіт Так що тобі більше не прийдеться її боятися.
Півник Справді? Ура!... Ой! Котику, дроздику, пробачте, що я був такий необачний і додав вам стільки клопоту.
Дрізд Та нічого, ми ж друзі! Головне, що ти живий і здоровий.
Кіт А тепер пора додому повертатися.
Півник Ходімо, Я покажу вам, яку гарну скатертину встиг вишити.
Автор З того часу наші друзі спокійно жили у своїй хатинці і ніхто їх більше не лякав.
| 
