Зайчик і Лисичка

(Казка)

Дійові особи:

Зайчик
Лисичка
Вовк
Ведмідь
Собака
Півник
Ведучий

Ведучий Ліс. Минула зима, настала весна. Під деревом стоїть луб'яна хатка, в якій порається зайчик. Поміж деревами пробирається лисичка і прямує до хатки, бо дуже замерзла.

Лисичка. Братику, змилуйся, пусти мене в свою хатку хоч на тиждень, поки потепліє! В мене теж взимку була хатка, біленька, затишна, з криги, але вона чомусь розтеклася й мене намочила. Я так замерзла! Пусти обсохнути й зігрітися!

Зайчик. Ой, добре, Лисичко, не голоси вже так. Пущу тебе до себе в хатку обсохнути та зігрітися. Заходь вже… (про себе тихо) Яка ж вона мокра!

Ведучий Лисиця пожила день, сподобалося їй — от і вигнала вона зайчика з хати. Сама стала там жити. А зайчик жив надворі, ходив біля хатки і плакав. Іде якось вовк. Бачить, що зайчик плаче.

Вовк Чого ти, зайчику, плачеш?

Зайчик. Та як же мені не плакати! Забралася лисиця в мою хату, мене вигнала, а сама там живе.

Вовк. Не плач, зайчику! Я піду і вижену її.

Зайчик. Невже виженеш? Вона нікого не боїться. Ще й пригрожує розправою.

Вовк. О!Я вижену! (підходить до хати) Виходь, лисице, геть з хати. Я прийшов!

Лисичка. Я тобі не лисиця -

Я всім звірям цариця,

Всесильна і могуча:

Хто мене потривожить,

Тому смерть неминуча.

Ведучий Вовк злякався та й побіг. Зайчик знову почав плакати. Аж іде ведмідь. Побачив,що зайчик плаче,та й питає.

Ведмідь. Чого, зайчику, плачеш?

Зайчик. Та як же мені не плакати! Забралася лисиця в мою хату, мене вигнала, а сама там живе.

Ведмідь. Не журись, зайчику! Я ї вижену.

Зайчик. Ні, ведмедику, вже вовк брався її вигнати, не вигнав. Не виженеш і ти.

Ведмідь. Що ж ти мене рівняєш до вовка! Це ж Я! От побачиш. (підходить до хатки)

А виходь, лисице, геть з хати, бо зараз як розсерджуся, то лихо тобі буде!

Лисичка. Я тобі не лисиця -

Я всім звірям цариця, Всесильна і могуча: Хто мене потривожить, Тому смерть неминуча.

Ведучий Ведмідь злякався - та й втік. Зайчик знову плаче. Аж тут біжить собака, вгледіла зайчика, хотіла, було, накинутися на нього, та побачила, що плаче. Жаль стало собаці зайчика, підійшла до нього ближче.

Собака. Чого, зайчику, плачеш?

Зайчик. Та як же мені не плакати? Лисиця вдерлась у мою хату, мене вигнала і не впускає.

Собака. Ходімо, ми зараз її виженемо!

Зайчик. Де там тобі її вигнати! Брався вовк виганяти - не вигнав, ведмідь виганяв - не вигнав, вона така злюча!

Собака. Не журись, зайчику! Ходімо, зараз же виженемо лисицю!(підійшли ближче)

Лисице, ану геть із хати!

Лисичка. Я тобі не лисиця -

Я всім звірям цариця,

Всесильна і могуча:

Хто мене потривожить,

Тому смерть неминуча.

Собака. Ах ти ж, негідниця!

(кидається до дверей хатки, та не може дістати лисиці)

Що ж робити? Як тебе перехитрити? (Побігла собака додому і привела з собою півника)

Собака. Ти, півнику, ходи біля хати і кукурікай, лисицю виманюй, а я поблизу

заховаюся, поки вона виткнеться з дверей.

(Собака сховалася за деревом)

Півник. «Ку-ку-рі-ку!!!», «Ку-ку-рі-ку!!!»

Лисичка. Ото щастя! Я вже з голоду умліваю, а тут сама доля мені півня посилає. (Лисиця швиденько кинулася до дверей, а тут собака-хап її за шию!)

Лисичка. Ай-яй-яй-яй-яй! (тікає)

Зайчик. Дякую вам за моє спасіння!

(Обнімає своїх рятівників. Наспівуючи входить в хатку і залишається в ній спокійно господарювати)