Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765), російський учений, поет, академік, людина енциклопедійних знань

Михайло Васильович Ломоносов народився в 1711 році на Півночі, у селі Денисівка Архангельської губернії, на березі Білого моря. Батько Михайла Ломоносова, Василь Дорофеєв (або Федоров) був чорносошним селянином. Він мав землю й судна для рибного промислу по Мурманському березі. Мати Ломоносова - Олена Іванівна, уроджена Сивкова, дочка проскурниці. Померла, коли синові було 9 років.

Підлітком Михайло Ломоносов постійно їздив з батьком на промисли. У вільний час він читав - на щастя, майбутнього вченого рано навчили грамоті. Його улюбленими книгами («вратами вченості») були зайняті в односельчанина граматика Смотрицького й арифметика Магницького. Ломоносов вивчив ці книги буквально напам'ять і хотів продовжити навчання. 1731 рік - Михайло Ломоносов, приставши до обозу, тайкома від батька йде в Москву вчитися. У Москві його приймають в «Спаські школи».

Двадцятилітній юнак учиться в одному класі з маленькими дітьми - звичайно, йому доводиться терпіти їхні глузування. Пізніше Ломоносов згадає свою «несказанну бідність» у цей період - він існує на три копійки в день. До інших неприємностей додаються ще й постійні докори батька. Але, незважаючи ні на що, Ломоносов учиться, і його успіхи, старанність і зразкове поводження дуже швидко помічає шкільне начальство. За один рік Ломоносов проходить відразу три класи.

1736 рік - Михайло Ломоносов у числі дванадцяти кращих учнів Слов'яно-греко-латинської Академії відправлений у Петербург для навчання при Академії наук. Вересень того ж року - Ломоносов відправлений у німецький Марбург до Християна Вольфа, навчатися хімії та гірничій справі. Крім того, йому було наказано «учитися й природної історії, фізиці, геометрії й тригонометрії, механіці, гідравліці й гідротехніці». 1738 рік - Ломоносов шле з Німеччини в Росію лист німецькою мовою, що містить повний звіт про те, які лекції він прослухав і які книги придбав. У листі містилося ще міркування про фізику латинською мовою й віршований переклад оди Фенелона, що оспівує щастя відокремленого життя в сільській місцевості. 1739 рік - російських студентів переводять із Марбурга у Фрейберг до гірського радника Генкеля, також з метою навчання.

Генкелю було доручено тримати студентів у строгості, зменшити їхнє утримання, а в місті оголосити, щоб ніхто не вірив їм у борг. А так як  Академія наук висилала гроші нерегулярно, матеріальне становище студентів по приїзду в Марбург різко погіршилося.
У цьому ж році Ломоносов пише відому у філології роботу «Лист про правила російського віршування» і знамениту «Оду на узяття Хотина», що оспівує доблесть російської армії, що боролася в Туреччині. 1740 рік - Михайло Ломоносов, утомившись від безгрішшя й принизливих прохань до Генкеля, свариться з ним і залишає Фрайберг. Він мандрує по Німеччині, знайомиться з людьми. У цей же період він одружується на Єлизаветі-Христине Цильх. За деякими (непідтвердженим) джерелами, під час мандрівки по Німеччині Ломоносов був проти своєї волі завербований у пруські солдати, але втік.

1741 рік - за наказом Академії Ломоносов повертається в Петербург. 1742 рік - Михайло Ломоносов стає ад'юнктом з фізики при Петербурзькій Академії наук. 1745 рік - Михайло Ломоносов одержує посаду професора хімії. 1748 рік - Ломоносов уперше створює спочатку «коротку», а потім і «просторову» «Риторику» російською мовою. 1749 рік - Ломоносов пише «похвальне слово» імператриці Єлизаветі. Взагалі, крім всіх інших заслуг, Ломоносов зіграв величезну роль у становленні нової російської літературної мови. Віддаючи перевагу жанру оди, він писав також духовні похвальні написи, вірші, експромти, послання до імператриць Єлизавети і Катерини, вельможам.

Його перу належить незакінчена епічна поема «Петро Великий» і трагедії «Таміра і Селім», «Демофонт». 1752 - 1753 роки - Ломоносов читає студентам курс «Введення в істинну фізичну хімію». Лекції супроводжуються практичними дослідами. Відомо, що Ломоносов вів велику дослідницьку роботу з хімії. Ним були, зокрема, розроблені прилади для фізичних досліджень хімічних об'єктів. У плані фізики Ломоносов, крім іншого, разом із ученим Г.В. Рихманом досліджував атмосферну електрику. 1755 - 1757 роки - Ломоносов пише трактат «Про користь книг церковних у російській мові». 1756 - 1758 роки - Ломоносов винаходить «ночезрительную трубу», що дозволяє розрізняти предмети в сутінках. 1757 рік - Ломоносов стає членом Академічної канцелярії, тепер він може брати участь в управлінні справами Академії.

У цьому ж році з'являється його знаменита робота з мінералогії «Слово про народження металів від трясіння Землі». 1758 рік - Ломоносов управляє гімназією, університетом, історичними зборами й географічним департаментом (усе при Петербурзькій Академії наук). На новій посаді Ломоносов складає план створення «Атласу» - фундаментальної праці, куди повинні були ввійти фізико-географічні й економіко-географічні знання, отримані в ході спеціальних експедицій. Також для збору матеріалу по всій країні були розіслані особливі анкети.
1759 рік - Ломоносов пише «Міркування про велику точність морського шляху». У цих «Міркуваннях...» учений описує ряд нових, винайдених ним приладів для визначення довготи й широти. У цій же роботі Ломоносов запропонував (першим із сучасників) організувати міжнародну Мореплавну академію.

1761 рік - проаналізувавши дані, отримані з розісланих раніше анкет, Ломоносов пише трактат «Про збереження й розмноження російського народу». Тут вчений висуває ряд пропозицій по прийняттю законів для збільшення населення Росії. Пропонувалося підвищувати народжуваність, зберігати зберігати тих, що народилися і залучати іноземців у російське підданство. Травень 1761 року - Ломоносов відкриває існування атмосфери в планети Венери. 1762 - 1763 роки - Ломоносов публікує свою чергову працю з географії «Короткий опис різних подорожей по північних морях і показання можливого проходу Сибірським океаном у Східну Індію».

1763 рік - опублікована чергова робота Ломоносова з геології «Про шари земні». У ній учений довів, що на Південному полюсі Землі існує материк, і висунув теорію про еволюцію природи. У роботі є такі слова: «Дарма багато хто думає, що все, як бачимо, спочатку Творцем створено. Такі міркування дуже шкідливі приросту усіх наук". Тоді ж, в 1763 році, Ломоносов публікує керівництво «Перші основи металургії або рудних справ». У роботі розглядаються не тільки властивості різних металів, але й практично застосовувані способи їхнього вивчення. Це керівництво зіграло більшу роль надалі становленні російського металургійного виробництва.

1764 рік - написаний «додаток» до роботи «Короткий опис різних подорожей...» «Про північне мореплавання на Схід по Сибірському океану». Ломоносов затверджував у цій роботі, що «Росії могутність буде приростати Сибіром». «Додаток» доповнювалося «зразковою» інструкцією «морським командуючим офіцерам».Уже наприкінці життя Ломоносов створює фундаментальну історичну працю «Древня Російська історія», опублікований уже після його смерті. Як історик, Ломоносов розробив свою концепцію розвитку Росії, засновану на православ'ї, самодержавстві й духовно-моральних цінностях російського народу. У ході російської історії Ломоносов виділяв шість періодів. Учений висунув теорію слов'яно-чудського походження Древньої Русі, і наступні історики прийняли цю теорію.

4 квітня 1765 року - Михайло Васильович Ломоносов помирає в Санкт-Петербурзі. Похований на Лазаревскому цвинтарі Олександро-Невської лаври.